.jpg)
Компетентнісний підхід до навчання учнівна уроках хімії. Ткаченко М.Г.
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. На цій основі повинна формуватись нова педагогіка – педагогіка компетентної, відповідальної людини. Компетентнісний підхід – один із нових напрямів розвитку змісту освіти в Україні.
Саме набуття найважливіших компетентностей може дати людині можливість орієнтуватися в сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на питання часу.
Нова школа – це простір життя дитини. Тут вона не готується до життя, а повноцінно живе. Тому весь навчальний процес повинен будуватися так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації та гуманізації взаємин між учнями і педагогами на основі ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомлення вибору особистістю життєвого шляху.
У сучасній школі компетентності учнів орієнтовані на розвиток особистості та пов'язані з культурою мислення, самостійністю і відповідальністю за прийняття рішень в органічному поєднанні з моральними цінностями особистості.
Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією
відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та
технологій навчання. Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та
умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунття для свого
подальшого життя. Продуктом школи є людина, особистість, тому підлягають реалізації такі задачі:
створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
задоволення запитів та потреб школяра;
засвоєння продуктивних знань, умінь;
розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;
виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.
Не випадково в документах Спеціальної Сесії ООН ( травень 2002 року ) зазначено, що діти повинні мати можливість набувати знання і навички, що стосуються прийняття рішень і спілкування, з тим щоб розв’язувати завдання, які ставить життя. Це означає, що на сьогодні суспільству потрібна людина, здатна успішно працювати й жити в умовах мінливого світу, тобто людина здатна розвиватись.
Компетентнісний підхідпередбачає не засвоєння учнем окремих один від одного знань і вмінь, а оволодіння ними в комплексі. Результат дії даної системи
в значній мірі залежить від успішності функціонування системи «Вчитель - Учень».
Таким чином, компетентнісний підхід у системі сучасної національної освіти практично можливий лише за умови органічного поєднання двох його взаємопов'язаних ланок - компетентнісний педагог і компетентнісний учень.
Компетентнісний підхід до навчання означає той момент, що учень стає суб’єктом навчання і процес навчання для нього набуває особистої значущості, залучаються його особисті знання і досвід, а вміння та навички перетворюються на компетенції. Традиційне ж навчання передбачало такий підхід за яким головним було запам’ятовування великої кількості інформації і готових висновків та відтворення вмінь і навичок за зразком.
Компетентнісний підхід на різних етапах уроку передбачає наступне:
· підготовчий етап до засвоєння нових знань і способів дій або етап актуалізації потрібного навчального і життєвого досвіду учнів ( на цьому етапі необхідно встановити рівень готовності учня до нової компетенції; здійснити корекцію компетенції і в деякій мірі сформувати компетенції );
· етап засвоєння нових знань та способів дій ( на цьому етапі необхідно сформувати нові компетенції в учнів, використавши при цьому новітні технології та інноваційні методи );
· етап закріплення нових знань та способів дій ( на цьому етапі учні працюють під контролем вчителя, вирішують конкретні навчальні завдання з поступовим збільшенням їхньої самостійності, відбувається безпосереднє застосування набутих компетенцій через висловлювання власних думок та сприйняття і розуміння думок інших. На цьому та на наступних етапах уроку учні вчаться слухати інших, розмовляти стисло, обмінюватися знаннями );
· етап застосування знань та способів дій або етап застосування набутої учнями компетенції ( на цьому етапі учні самостійно вчаться застосовувати набуті знання у звичних для них ситуаціях та під час розв’язування нестандартних завдань – за потреби вчитель здійснює консультацію );
· етап узагальнення і систематизації знань ( на цьому етапі учні показують своє вміння розв’язувати нестандартні задачі, що стимулює їх до самостійного здобуття знань та розвиває їхню здатність навчатися, формує пізнавальну компетентність. Саме в процесі самостійної діяльності розкривається здатність розуміти різні речі, явища, розкриваються особисті якості. При самостійній діяльності дитина розкривається й пізнає себе, пізнає світ, а не вивчає дещо з різних предметних знань. Дуже важливо, щоб кожен учень упродовж вивчення теми виконував завдання, які поступово ускладнюються ).
Основні групи компетенцій : соціальна компетенція; полікультурна компетенція; комунікативна компетенція; інформаційна компетенція; самоосвітня компетенція; компетенція продуктивної творчої діяльності .
Соціальна компетенція – характеризує вміння людини повноцінно жити в суспільстві, брати на себе відповідальність приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій, брати участь у діяльності демократичних інститутів суспільства. Формування соціальної компетенції на уроках здійснюється шляхом використання завдань різного рівня, роботою в групах, виконання індивідуальних творчих завдань ( н-д складання казок, кросвордів, створення презентацій тощо).
Полікультурна компетенція – оволодіння досягненнями культури, розуміння різниці між людьми різних націй, релігій, соціального становища. Шляхи формування : пропаганда досягнень культури, виховання на прикладах видатних людей, використання під час викладання предмета художньої літератури і витворів мистецтва.
Комунікативна компетенція – включає знання необхідних мов, способів взаємодії з людьми і подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі. Формуючи цю компетенцію, треба формувати вміння вести діалог, дискусію, вчити учня висловлювати свою думку, робити аргументовані висновки, розвивати культуру мовлення, використовувати письмові роботи, вміння складати вірші до теми, пояснювати значення іншомовних слів. Головною метою колективної навчальної діяльності є формування в учнів навичок колективної творчості, вміння спілкуватися, тактовно вести діалог.
Інформаційна компетенція – вміння знаходити і використовувати інформацію з різних джерел, а також перетворювати, зберігати й передавати цю інформацію. Формуючи цю компетенцію, необхідно використовувати завдання, які підштовхують учнів до пошуку альтернативних джерел інформації – додаткової літератури, комп’ютерної бази даних, інтернету. Учень повинен уміти складати опорний конспект, кросворд, знаходити матеріал з історії предмета тощо.
Самоосвітня компетенція – готовність постійно навчатися як у професійній діяльності, так і в особистому та суспільному житті. Цю компетенцію формує дослідницька робота учнів, самостійна розробка певної теми.
Однією з проблем сучасного навчання є прагнення вчителя викликати в учнів зацікавлення до свого предмета при вивченні тієї чи іншої теми. Цьому сприяє створення ситуацій, які викликають інтерес до здобуття знань, мобілізують навички та вміння учнів, стимулюють розвиток пізнавальної діяльності при розв’язанні цих завдань. Тому на уроках намагаюся використовувати різні форми організації навчальної діяльності: індивідуальні, парні, групові і т.д. Такі форми роботи дають можливість залучати до роботи не тільки творчих, здібних дітей, а й учнів, яким не посильні деякі завдання. Робота в групах включає в себе завдання складнішого характеру. І тут уже основне навантаження лягає на більш ерудованих дітей, з високим інтелектом.
Найефективнішим засобом у вирішенні питання компетентнісного підходу да навчання на уроках хімії , вважаю групову навчальну діяльність школярів, організація якої забезпечує включення учнів в активне спілкування та співробітництво. Цей вид діяльності заохочує учнів до самостійного дослідження змісту навчального матеріалу, взаємного використання один одного як джерела навчальної інформації. Використовую групову навчальну діяльність учнів під час роботи з опорно-логічними схемами, при проведенні навчального експерименту, самостійних робіт, моделювання, комбінованих семінарських занять, захисті проектів тощо.
Почуття групової належності дає учням змогу долати труднощі, які виникають на їхньому шляху. Вони відчувають істотну емоційну й інтелектуальну підтримку з боку однокласників, яка надає їм можливість вийти далеко за межі їх теперішніх знань та вмінь. Спільні дії в малих групах, обговорення матеріалу, навчання один одного дають можливість краще зрозуміти та засвоїти навчальний матеріал. Багаторічні спостереження дають підстави стверджувати, що навіть у найслабших учнів зникає почуття страху за невдалу відповідь, розвивається терпимість до думки інших, значно зростає мотивація навчання.
Групова діяльність учнів будується на основі діяльнісного підходу, який враховує типологічні особливості засвоєння знань різними учнями. Завдання для самосітйної роботи добираються з урахуванням рівневої диференціації і переважно практичного спрямування. Учням пропонуються різноманітні види завдань:
проблемні запитання;
тести;
вправи зростаючої складності;
комбіновані та творчі завдання;
уявний експеримент;
експериментальні та розрахункові задачі;
моделювання тощо.
Заслуговує на увагу групова робота учнів під час підготовки до нестандартних уроків, які займають чільне місце на уроках хімії.. У даному випадку групи завчасно отримують завдання, готують його в позаурочний час, а на навчальному занятті звітують про його виконання.
Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проведення на навчальних заняттях дидактичних ігор, які збуджують думку та стимулюють творчу ініціативу. Психологи вважають, що засвоєння матеріалу під час дидактичних ігор не вимагає довільного запам'ятовування, що підвищує емоційне сприйняття, дозволяє уникнути перевантаження учнів. Ігрова модель навчання сприяє формуванню різких компетентностей, тому що:
надає можливості у самовизначенні;
розвиває творчу уяву;
формує навички співпраці;
створює умови для вільного висловлювання учнями власної думки, визначення певної аргументованої позиції.
Важливим елементом у процесі формування компетентної особистості вважаємо реалізацію проблемного навчання. Навчити вчитися - це значить навчити вирішувати проблеми, вбудовані у структуру навчально-пізнавальної діяльності школяра. Саме тому у зміст завдань для самостійної роботи учнів включаються навчальні проблеми пізнавального та практичного характеру. Навчальна проблема у структурі завдання є початком думки учня, основою його інтересу до хімії, ядром розвивального навчання, умовою свідомого засвоєння предмета. Проблемно-пошукова діяльність, в яку учні включаються у процесі вирішення проблеми,- важливий фактор набуття ключових та предметних компетентностей.
Під час лабораторних та практичних занять учні являються не лише спостерігачами, а й дослідниками різних явищ, перетворень. Вони намагаються зрозуміти в якій галузі їхнього майбутнього професійного життя можна застосувати знання, отримані під час таких уроків. Це також підтримує інтерес до предмета і підвищує пізнавальну активність. Висвітлення зв’язку хімії з іншими природничими науками дозволяє поступово формувати уявлення про наукову картину світу, формує полікультурну компетентність. Наприклад, на уроці з теми «Отруйність спиртів» учні дають відповідь на питання : «Чому в Україні так багато людей хворих на алкоголізм?». Тут учні пояснюють це питання не лише з точки зору біохімічних процесів, а і соціальних явищ, знань, основаних на традиціях народу, його звичаїв, менталітету. Інформаційні компетентності учнів передбачають оволодіння новими інформаційними технологіями, вміннями здобувати, критично осмислювати, творчо використовувати і відтворювати інформацію з різних джерел.
На уроках розглядаю питанням, у яких іде мова про негативну фізіологічну дію речовин, вплив на довкілля. При вивченні теми «Амоніак» пропоную життєву надзвичайну ситуацію: на заводі, що знаходиться поблизу школи, стався витік амоніаку, який там використовується як холодоагент у холодильних машинах. У повітря попала значна кількість отруйного газу, який уражує слизові оболонки горла і носа. Як людина може захистити дихальні шляхи від попадання цього газу.
Після обговорення в групах учні прийшли до висновку, що, поскільки амоніак добре розчинний у воді, слід використати мокру ватно-марлеву пов'язку. Проходячи через неї, газ поглинається водою і в дихальні шляхи його попаде менше. На відкритому повітрі загроза отруїтися амоніаком у даній ситуації зменшується ще й тому, що цей газ легший за повітря і швидко підніметься у верхні шари атмосфери.
У сучасному світі здоров’язберігаюча компетентність посідає важливе місце. Адже розвиток суспільства висуває нові вимоги до здоров’я людини. Високий рівень захворюваності школярів вказує на необхідність і важливість в учнів на уроках і позаурочний час формувати саме цю компетентність. При вивчені теми «Хімія в побуті» учні опрацьовують велику кількість важливої для здоров’я інформації за короткий час. Групи учнів отримують випереджувальні завдання з тем : «Побутова хімія в квартирі», «Сучасне маркування хімічних добавок», «Правила поводження з побутовими хімікатами», «Ознаки отруєння хімікатами», «Перша допомога під час отруєнь побутовими хімікатами та хімічних опіків». Після виконаної роботи експертні групи обмінюються інформацією, формулюють і записують висновки.
Під час вивчення хімії формуються й більш загальні компетентності: освітні, експериментально-практичні, методологічні. Хімія відіграє значну роль у формуванні міжпредметних компетентностей: екологічної, валеологічної, комп'ютерної. Недостатня хімічна грамотність призводить до загрози безпеці природи й людини, тому що більшість екологічних проблем пов'язані з впливом хімічного виробництва.
Отже, результатом компетентного підходу до навчання є особистість із високим рівнем освіти, всебічно розвинена, зі сформованими моральними якостями, здатна самостійно приймати рішення й відповідати за свої вчинки.
Компетентний спеціаліст, компетентна людина – це дуже гідна перспектива. А формула компетентності вже запропонована: компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.
І людина, яка уособлює в собі такі вміння, без сумніву, буде компетентним спеціалістом.
Література:
1. Бабенко О. М. Предметні компетенції з хімії як складова ключових компетенцій особистості // Біологія і хімія в шк. – 2005. – №5. – С. 41-43.
2. Овчарук О. В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні // Рекомендації з освітньої політики. – К., 2003. – С. 13-43.
3. Родигіна І. В. Діяльнісний підхід до формування базових компетентностей учнів // Біологія і хімія в шк. – 2005. – №1. – С. 34-36.
Коментарi