Новозбур'ївська гімназія Голопристанської міської ради

Єрмакова О.М.

Гуманізація загальноосвітніх навчальних закладів: трансформація складових педагогічної системи

В статті викладено погляди на процеси гуманізації освіти,які є масштабні та складні, це процеси морально-психологічної перебудови людини, внутрішньої переорієнтації системи духовних цінностей, усвідомлення власної гідності й цінностей іншої людини, формування почуттів відповідальності та причетності до минулого, сучасного і майбутнього.

Ключові слова: гуманізація ,гуманізація освіти, гуманна педагогіка, інноваційні педагогічні технології, трасформація навчального закладу.

Освіта ХХІ століття – це освіта, в центрі якої перебуває людина, самостійність її неповторного світу. Психологами доведено, що творчі можливості людини безмежні. Проблема лише в тому, щоб дати вихід своїм можливостям, реалізувати власну потребу у творчості, завдяки чому набути значущості для співрозмовників і самого себе.

Демократичні перетворення в Україні обумовили важливі зміни у системі освіти, визначенні мети, завдань, методів навчання та виховання. Сьогодні навчальні заклади повинні виховувати громадян з високою громадянською свідомістю, патріотів, які зможуть побудувати нову країну, поважаючи права і свободи демократичного суспільства. Сучасна молодь повинна бути активною та відповідальною, усвідомлювати свої обов’язки перед державою та суспільством. Ці пріоритети передбачають відродження національної гідності, громадянської зрілості особистості.

В Законі України «Про освіту» сказано: «Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей. Формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору…»[4]. Усвідомлення того, що в сучасному глобалізованому світі шанс на успіх матимуть ті держави, у яких ефективно реалізується людський потенціал їх громадян, винятково актуалізує ідеї гуманізації та гуманітаризації освіти. Гуманні цінності й відповідні їм норми є тим культурним кодом, який впливає на спрямованість і характер потреб, цілей, інтересів особистості, визначає повсякденну поведінку й регулює взаємини людей, забезпечує раціональність і людяність їхнього способу життя, а отже, життєздатність суспільства. Саме тому Україна у своєму розвитку орієнтується на європейську людино-центричну систему цінностей, у якій інтелект, освіта, професійний досвід, соціальна мобільність беззаперечно визнаються головними складовими національного багатства та основним ресурсом соціально-економічного розвитку.

Не викликає заперечень, що для прогресивної трансформації суспільних відносин в Україні, утвердження цивілізованої, правової держави необхідно передусім наповнити новим змістом ідеали людей, їх внутрішній світ, культивуючи людяність, милосердя, доброту, толерантність, чуйність, відповідальність [3]. Задля розв’язання цих складних проблем освіта потребує активного впровадження інноваційних гуманістичних підходів до навчання та виховання підростаючого покоління, кардинальних змін в ідеології виховання, переходу до гуманістичної, особистісно орієнтованої педагогіки життєтворчості тому обрана тема актуальна.

Поділяючи основні ідеї та принципи Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, Україна розпочала процес модернізації освіти, поклавши в її основу інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії з власними цінностями, з суспільством і природою [3]. У зв’язку з тим, що гуманізація та гуманітаризація були визнані стрижневими напрямками розвитку освіти в Україні, у 2008 році була розроблена концепція гуманітарного розвитку, де наголошувалось, що гуманітарний розвиток – це модель, спрямована на максимальне розкриття потенціалу кожної людини й соціуму в цілому, створення гідних умов для реалізації всіх інтелектуальних, культурних, творчих можливостей нації. У цьому ключі гуманізацію слід розглядати як захист інтересів людини в усіх сферах діяльності, як докорінну зміну пріоритетів у системі освіти з механічного засвоєння змісту навчальних програм на розвиток і саморозвиток особистості, виховання індивідуальності.

Гуманні цінності й відповідні їм норми є тим культурним кодом, який впливає на спрямованість і характер потреб, цілей, інтересів особистості, визначає повсякденну поведінку й регулює взаємини людей, забезпечує раціональність і людяність їхнього способу життя, а отже, життєздатність суспільства. Це винятково актуалізує проблему гуманізації навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл в останні роки.

Ось чому вітчизняні педагоги, філософи та діячі культури (С.Русова, В.О.Сухомлинський, В.Ф. Шаталов, С.М.Лисенкова, І.Л.Волков, Є.М.Ільїн, Т.І.Гончарова, О.І.Виговська, О.І.Вишневський, Г.І.Іванюк, Б.З.Козак, Л.І.Макарова, О.В.Сухомлинська, Ш.О.Амонашвілі, І.Д.Бех, В.О.Білоусова, С.У.Гончаренко та інші) переконливо доводять необхідність гуманізації навчально-виховного процесу як однієї з найважливіших умов відродження національної освіти[1,7,8,9].

Головною метою гуманної педагогіки стає виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина. Школа Життя, наголошена в концепції гуманної педагогіки, веде дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни, Батьківщини до осягнення загальнолюдських цінностей; через розвиток почуття громадянськості до відчуття планетарної співпричетності [1].

На сучасному етапі школа має виховувати творчу особистість, упевнену у своїх силах, здатну до саморозвитку, самовиховання та самоосвіти [1]. Для здійснення цього завдання вчитель повинен бути не тільки носієм інформації, але й педагогом, психологом, здатним здійснювати адекватну психологічну підтримку і корекцію особистості, яка формується в такий непростий період розвитку суспільства.

То ж з огляду на те, що сучасний освітній заклад має забезпечити розумне поєднання здобуття академічних знань та практичної підготовки учнів, педагогічний колектив Новозбур’ївської ЗОШ І-ІІ ступенів № 2 Голопристанського району Херсонської області з 2013-2014 н.р. працює над науково-методичною проблемою «Створення умов для гармонійного розвитку і реалізації особистості в умовах використання нових інформаційних технологій на основі впровадження ідей гуманної педагогіки» з урахуванням всіх можливостей та перспектив сільської школи.

Кардинальні зміни в соціально-політичних та економічних умовах життя, що відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність нового підходу до системи виховання та навчання в галузі освіти, розробки та впровадження нових педагогічних технологій, які сприятимуть цілісному, гармонійному розвитку особистості учня, його самореалізації, ґрунтовному, духовно-креативному розумінню природної соціальної дійсності, психолого-соціальному зростанню випускників навчальних закладів.

Сучасна нормативна база функціонування та розвитку школи поставила її в ситуацію самовизначення (місії школи, освітнього змісту, технологій навчання та виховання тощо).

Сьогодні перед школою постає питання: «Чого суспільство хоче від школи, чи може вона «навчити всіх і всього» і як це зробити? Якщо мати на увазі базовий мінімум – безумовно може; якщо вміння застосовувати знання – це більшості під силу; вивести всіх на творчий рівень – на це не слід претендувати шкільному вчителю. Не можливо, щоб усі діти з усіх предметів навчалися на високому рівні, тому необхідно боротися за успішність кожного в певній сфері. І призначення сучасної школи полягає в тому, щоб кожен знайшов свій інтерес у житті, своє покликання, зумів досягнути успіху в певній сфері.

Необхідно створити таку педагогічну систему, за якою кожна окрема дитина отримала б невичерпні можливості для повної самореалізації закладених у ній покликань, здібностей і неповторного таланту. Навчити дитину основ знань з будь-якого предмета, зміцнити почуття людської гідності, поваги до себе й до інших людей. Домогтися, щоб вона не почувала себе в школі у ролі то обвинувачуваного, то підозрюваного. Дати їй право на незнання і право на навчання. Обов'язок вчителя – знати, як допомагати учневі, щоб він навчився, відчув успіх. В основі шкільного навчання повинно бути одне бажання – сумлінне, чесне бажання справді допомогти дітям.

У світі, де багато жорстокості і насилля, необхідно повернутися до основ Гуманної педагогіки. Освіта, виховання і розвиток людини – це утвердження гармонії розуму і серця. Виховувати серцем, навчати розумом [9].

Отже, стратегічна мета розвитку Новозбур’ївської ЗОШ № 2:

· створення нового педагогічного середовища, налаштованого на персональний талант дитини, на її індивідуальні можливості та потреби;

· забезпечення умов для отримання кожним учнем того рівня освіти, який відповідає його здібностям та індивідуальним особливостям;

· розвиток інтелектуальної, емоційної сфери дитини;

· формування його ціннісних орієнтирів;

· прищеплення навичок соціальної компетентності через включення кожного школяра в систему ранньої предметної орієнтації, професійного самовизначення, допрофільного навчання.

Завдання Програми розвитку:

· створити належні умови для функціонування освітньої системи школи, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання кожної дитини та ґрунтується на єднанні сімейного та суспільного виховання;

· провести модернізацію освіти школи на основі державно-громадської взаємодії з урахуванням сучасних тенденцій розвитку галузі, потреб жителів села та матеріально-технічної бази закладу;

· впроваджувати в педагогічну практику основи гуманної педагогіки, підвищувати педагогічну майстерність працівників;

· сприяти запровадженню новітніх інформаційних технологій у навчальний процес, створюючи інформаційно-навчальне середовище;

· домогтися приведення наявної матеріальної бази у відповідність до проекту і забезпечення

· програмного, стабільного функціонування освітньої установи;

· вирішити на рівні органів місцевого самоврядування та районної державної адміністрації питання щодо реорганізації закладу в заклад нового типу – навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад»;

· формувати позитивний імідж навчального закладу;

· формувати свідоме і відповідальне ставлення учнів, батьків, працівників закладу до процесу навчання і виховання молодого покоління української держави.

Головне завдання:

Створити умови , що забезпечать кожній дитині, незалежно від її розумових та фізичних здібностей, відчуття успіху, відчуття радості та щастя.

Місія школи:

Ми хочемо побудувати «Школу Успіху», школу рівних можливостей для всіх; школу, у якій навчаються поряд обдаровані та звичайні діти; школу, яка б дала можливості для розвитку кожній дитині і розвинути її так, щоб вона була успішною в житті.

Пробудити в дитині природне бажання розвиватися (треба), навчити долати труднощі (важко) – досягти успіху, відчути радість від своїх досягнень (прекрасно). Навчати розумом, виховувати серцем.

Шкільна програма розвитку нашого навчального закладу розроблена на основі провідного принципу гуманізації та демократизації навчального і виховного процесу, відповідно до державної національної програми «Освіта України XXI століття».

Основними нормативно-правовими документами, якими керуються працівники школи в реалізації даної програми є: Закон України «Про освіту», Закон України «про професійно-технічну освіту», Закон України «про державну допомогу сім’ям з дітьми», Закон України «Про фізичну культуру і спорт», «Національні доктрина розвитку освіти», «про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишаються без батьківського піклування».

Головна мета Програми – чітке визначення концептуальних підходів до вирішення основних проблем гуманізації та демократизації навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, формування особистості, здатної самовизначитись і само реалізуватися в сучасному українському середовищі.

Виходячи з основних завдань, поставлених перед освітянами нашої області і спрямованих на розвиток і формування життєздатної особистості, соціалізованої в громадянському суспільстві, педагогічний колектив школи спрямував свою основну діяльність на створення гуманістичного освітнього середовища, вивчення і впровадження інноваційних педагогічних технологій в умовах сільської школи.

Отже, реформування змісту загальноосвітньої підготовки повинно здійснюватися на основі:

- формування гуманітарного мислення, опанування рідною, державною та іноземними мовами;

- прилучення до літератури, музики, образотворчого мистецтва, надбань народної творчості, здобутків української та світової культури;

- осмислення історичних фактів, подій і явищ, різноманітності шляхів людського розвитку;

- формування світоглядної, правової, моральної, політичної, художньо-естетичної, економічної, екологічної культур;

- утвердження пріоритетів здорового способу життя людини;

- відображення у змісті історичної освіти закономірностей історичного розвитку, широке вивчення українознавства, етнічної історії українців, інших народів України;

- забезпечення естетичного розвитку особистості, оволодіння цінностями й знаннями в галузях мистецтв;

- формування етичних цінностей, починаючи з ранньої родинної освіти[6].

Не викликає заперечень, що дляпрогресивної трансформації суспільних відносин в Україні, утвердження цивілізованої, правової держави необхідно передусім наповнити новим змістом ідеали людей, гуманізувати їх внутрішній світ, культивуючи людяність, милосердя, доброту, толерантність, чуйність, відповідальність. Задля розв’язання цих складних проблем освіта потребує активного впровадження інноваційних цивілізаційних гуманістичних підходів до навчання та виховання підростаючого покоління, кардинальних змін в ідеології виховання, власне переходу від подекуди авторитарної до гуманістичної, особистісно орієнтованої педагогіки, педагогіки життєтворчості.

Проблема формування гуманного навчально-виховного середовища надзвичайно складна, багатогранна та недостатньо досліджена. Особливе зацікавлення викликають сьогодні питання: яким має бути гуманістичне освітнє середовище в контексті модернізації освіти та євроінтеграції, у чому сьогодні полягають зміст і функції гуманної педагогіки, якими принципами мають керуватись у своїй професійній діяльності учитель, адміністрація навчального закладу, вихователь.

Сучасні дослідники пропонують під «гуманізацією школи» розуміти зміну змісту освіти, збільшення в ньому долі гуманітарних знань і цінностей загальнолюдської культури в цілому; демократизацію педагогічного спілкування, створення в кожному навчальному закладі належного морально- педагогічного клімату; звернення до мотиваційно-потребнісної сфери дитини.

Проте, на думку Н.Осухової, гуманізація освіти – це «…олюднення особистості кожного педагога та кожної дитини». Її позицію підтримує О.І.Вишневський, згідно з концепцією якого гуманізація освіти – це відродження поваги до людини, до її духовності, до морально-етичних засад життя. Він стверджує, що «суть гуманізації – у відході від культу сили».

У більш глибоких вимірах це означає відмову від погляду на людину як на засіб здійснення якихось глобальних абстрактних ідей і планів, як на «гвинтик» у класових процесах і перехід до трактування її як господаря життя. Людина перестає бути «додатком» до чогось, «фактором», вона розглядається як суб’єкт власної діяльності. Усе це дозволяє схарактеризувати гуманізацію освіти, як процес формування особистісно-орієнтованого, навчально-виховного середовища на засадах взаємодії всіх учасників педагогічного процесу, і визнати її вихідним принципом свободи вибору особистості.

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості. Якщо традиційна освіта наближає кожного учня до параметрів особистості з попередньо заданими якостями, то особистісно орієнтоване навчання виходить з визнання унікальності суб'єктного досвіду самого учня як важливого джерела індивідуальної життєдіяльності. У навчальному процесі відбувається «зустріч» того, що вивчається, та суб'єктного досвіду, його «окультурювання», збагачення.

Гуманізація й демократизація педагогічних відносин зорієнтовані на:

- визнання пріоритетності й унікальності кожної особистості;

- вирівнювання учня й педагога в правах, організацію навчального процесу на засадах суб’єкт- суб’єктних стосунків, взаємоповаги між учителем і учнем;

- забезпечення прав учня на вільний вибір, на помилку, на власну точку зору.

Освіта ХХІ століття вимагає й переосмислення традиційних принципів дидактики. Так, новий зміст принципу врахування індивідуальних (й вікових) особливостей дитини полягає у:

- відмові від орієнтування на середнього учня;

- використанні психолого-педагогічної діагностики особистості;

- урахуванні особливостей особистості в навчально-виховному процесі;

- конструюванні індивідуальних програм розвитку, їх корекції тощо.

Важливе місце в гуманізації загальноосвітнього навчального закладу є спільна діяльність школи та сім’ї.

Спільна робота школи і родини ґрунтується на принципах гуманної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків, ретроспективності, педагогізації батьків.

1. Принцип пріоритетності підкреслює величезне значення сім'ї у фізичному й духовному становленні особистості й суспільства. Родинне виховання є природною і постійно діючою ланкою виховання.

2. Принцип громадянськості ґрунтується на усвідомленні педагогами і батьками місця кожної сім'ї у суспільно-державній системі. Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ – поняття, що розкривають природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості.

3. Принцип демократизму означає встановлення партнерських взаємин між школою і сім'єю у вихованні дітей. Сьогодні батьки можуть брати участь у вирішенні тих питань, до яких традиційно їх не допускали, – вибору предметів для навчання, визначення обсягів їх вивчення, складання навчальних планів, зміни термінів і тривалості навчальних семестрів і канікул, вибору профілю школи, виробленню внутрішкільних статутів, розробці системи заходів по забезпеченню дисципліни, праці, відпочинку, харчування, медичного обслуговування школярів, системи заохочень і покарань тощо.

4. Принцип гуманізації взаємин педагогів і батьків. Він спрямовує класного керівника, вчителя, на: а) дії і заходи, які зміцнюють і підвищують авторитет батьків. Єдиновірною нормою взаємин педагогів і батьків є взаємна повага. Обмін досвідом, порада та спільне обговорення, єдине рішення задовольняють обидві сторони, розвивають у них почуття власної відповідальності, громадянського обов'язку;

б) прояв довіри до виховних можливостей родини, підвищення рівня її педагогічної культури і активності у вихованні;

в) педагогічний такт, неприпустимість грубого втручання в життя сім'ї;

г) життєстверджуючий, оптимістичний настрій у вирішенні проблем виховання, опору на позитивні якості дитини, сильні сторони родинного виховання, орієнтацію на успішний розвиток особистості.

Існують критерійні показники гуманізації навчально-виховного процесу. Відповідно до цього, цими показниками гуманізації загальноосвітніх навчальних закладів є: ступінь психологічної комфортності учнів у школі; урахування їхніх вікових життєвих ритмів, сенситивних періодів у навчанні і вихованні; диференційований підхід, робота в індивідуальному режимі учнів; оптимізація форм контролю знань, оцінювання не тільки результату, але й затрачених зусиль; забезпечення почуття успіху кожній дитині; організація «життєвого простору» учнів, продумане оточення; ступінь інтеграції школи та сім’ї, тобто ступінь сформованості особистісно орієнтованого виховного середовища.

Визначені критерії знаходять відображення і відповідають п’ятьом рівням сформованості оптимальності управління навчально – виховним процесом у загальноосвітніх школах, а саме вищий, високий, середній, низький та елементарний рівні.

В основу виділення названих вище рівнів покладено ступінь гуманізації навчання та виховання в школі, тобто її проникнення в різні сфери шкільного життя. Відповідно, елементарний рівень характеризує негуманний педагогічний процес, коли тільки дехто з вчителів намагається налагодити діалогічне спілкування з учнями; низький – процес гуманізації не виходить за рамки взаємостосунків учнів та вчителів; середній – гуманістичні зміни відбулись у спілкуванні всіх учасників навчально-виховного процесу, а також у формах і методах навчання та виховання, що застосовуються; високий – принцип гуманізації закладено у мету і концепцію школи, здійснено гуманізацію змісту навчання і виховання, їх форм та методів, взаємовідносин учнів, вчителів і батьків; вищий – характеризується як ідеальний, коли можна стверджувати про здійснення гуманного навчально-виховного процесу на практиці, тобто про створення в школі особистісно орієнтованого виховного середовища.

Отже, можна констатувати, що процеси гуманізації освіти масштабні та складні, це процеси морально-психологічної перебудови людини, внутрішньої переорієнтації системи духовних цінностей, усвідомлення власної гідності й цінностей іншої людини, формування почуттів відповідальності та причетності до минулого, сучасного і майбутнього.

Гуманізація освітнього середовища загальноосвітньої школи можлива за допомогою педагогічного методу особистісно орієнтованого навчання, шляхом корпоративного управління школою та при міцній підтримці батьків і громадськості.

Використані джерела:

1. Амонашвілі Ш.О. Школа життя/ Ш.О.Амонашвілі. – Хмельницький. Подільський культурно-просвітницький центр ім..М.К.Реріха, 2002 – с. 170

2. Великий тлумачний словник української мови/ Уклад. В.Т.Бусел. – К.;Ірпінь:ВТФ «Перун»,2007 – 1797 с.

3. Державна національна програма « Освіта» (Україна 21ст.)// Освіта – К.: МО України,1994 – №44,45,46

4. Закон України «Про освіту» [Електроний ресурс]. – Режим досупу:http://www.edu-law.org.ua/2009/11/zakon-ukrainy-pro-osvitu/html.

5. Клименко Л.В. Корпоративне управління – необхідна умова розвитку сучасного навчального закладу/ Л.В. Клименко // Управління школою. –2014. – № 1-3.

6. Рудаківська С.В., Виговська О.І. Особистісно орієнтоване навчання// Педагогіка толерантності.-2000.-№4

7. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори/С.Ф.Русова// Упорядник О.В.Проскура. – К.: Освіта, 1996 – с.304.

8. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям/ В.О.Сухомлинський // Вибрані твори в 5-ти томах. – Т.3 – К.:Радянська школа, 1977. – с. 9-98.

9. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину/ В.О.Сухомлинський//Вибр.твори:У 5-ти т. – Т.4. – К.,1977. – С.149-416.