Новозбур'ївська гімназія Голопристанської міської ради

О.В. Кравцова,

учитель української мови та літератури

Новозбур’ївської ЗОШ І-ІІ СТ. №2

Голопристанського району

Херсонської області

ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У статті розглянуто проблеми морального виховання учнів. Визначено оптимальні умови формування загальнолюдських моральних цінностей в учнів на уроках української літератури. З’ясовано, що моральні основи виховання є засобом формування духовності людини. Запропоновані завдання, практична реалізація яких спрямована на формування особистісних рис людини, що включають в себе розвиток духовності, моральну, художньо-естетичну культуру, національну свідомість.

Ключові слова: загальнолюдські цінності, моральне виховання, духовність.

Постановка проблеми. Пріоритет сучасної моральності - загальнолюдські гуманістичні цінності. Критеріями цих цінностей вис­тупають не лише уявлення про такі моральні якості, як доброзичливість, повага до людської гідності, милосер­дя, доброта, людяність, толерантність, порядність, вміння прощати, не чинити зла, а й практичні дії, вчинки, мотиви, стимули і наміри людей. Особливе значення має розвиток потреби в емоційному та ду­ховному контактах з людьми, потреба у самоповазі, співчутті і співпереживанні людям. Людина, котра зруйнована зсередини, руйнує і світ. Криза особистості зумовлює політичну, екологічну, економічну й інші кризи суспільства, робить її тотальною. Василь Скуратівський у статті «Пам’ять родоводу» зазначав: «…проблема бездуховності складна й неоднозначна. Мусимо визнати, що в багатьох випадках завинили й самі. Десь-таки не довчили своїх дітей, у чомусь проґавили, не стали на захист духовних скарбниць». Водночас на діяльність загальноосвітніх шкіл негативно впливає духовна криза суспільства, втрата ним багатьох цінних орієнтирів, а також складні соціально-економічні та політичні процеси нашого життя. Це виявляється в падінні вихованості шкільної молоді, в її бездуховності, цинізмі, байдужості не лише до суспільних, а й до шкільних справ, у зростанні рівня злочинності.

Молоде покоління прагне набути знань, вмінь, навичок, які б допомогли у майбутньому, але, майже не замислюється над тим, яке місце в їх житті посідають загальнолюдські цінності. Останнім часом все більше спостерігається суттєве погіршення моральних взаємин між людьми. Це дедалі різкіше проявляється у поведінці не тільки "збагачених" досвідом дорослих, юнаків, а й підлітків і навіть дітей. У наш час є необхідним та дуже важливим переосмислення ідеалів, повернення до вічних цінностей людства, які мають закладати фундамент духовності як початкового напрямку подальшого розвитку людської цивілізації. Духовний розвиток особистості повинен стати головним завданням існування людства та кінцевою метою функціонування системи освіти і виховання.

Аналіз досліджень і публікацій. Розв’язання поставленого завдання залежить від якісної організації процесу духовного виховання та розвитку молоді на всіх вікових періодах. В останні десятиліття до розробки ціннісної проблематики звертаються визнані фахівці української та зарубіжної освіти: Н. Асташова, І. Бех, М. Боришевський, О. Вишневський, П. Ігнатенко, А. Кир’янова, В. Сластьонін, О. Сухомлинська, Н. Ткачова, Г. Чиж та ін. На першорядності завдання прилучення особистості учня до національних і загальнолюдських цінностей, необхідності наповнення навчально-виховного процесу наголошується в Законах України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", в Національній доктрині розвитку освіти. Через виконання понять "цінності", "ціннісне ставлення" конкретизовано зміст і цілі виховання у Програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Не залишається осторонь зазначених тенденцій і сучасна філологічна освіта.

Метою даної статті – є обмін досвідом формування загальнолюдських цінностей учнів в процесі вивчення української літератури у загальноосвітній школі.

Виклад основного матеріалу. Проблема розвитку та формування моральності є однією із центральних проблем сучасної педагогіки та психології. В основі процесу морального виховання науковці бачать формування в особистості прагнення до найвищих загальнолюдських цінностей: гуманістичних ідеалів злагоди, милосердя, правди, справедливості; переважання альтруїстичних мотивів, готовності поступитися власними інтересами заради інтересів інших; потреби безкорисно робити добро і триматися далі від зла. Ступінь розвиненості цих рис особистості свідчить про рівень її духовності.

Формування загальнолюдських цінностей - важливе завдання, яке поставило українське суспільство перед сучасною школою. Закон України "Про загальну середню освіту" визначає одним із найважливіших завдань реформи освіти – створення умов для збереження морального здоров’я наступних поколінь. Духовно-моральне виховання передбачає формування у представників підростаючого покоління таких рис духовної свідомості, як: почуття (сумління, обов’язку, віри, відповідальності, патріотизму); індивідуального духовного обліку (терпіння, послуху); особистої позиції (здатності розрізняти добро і зло, прояву самовідданої любові (до ближніх), готовності до подолання життєвих випробувань); духовно зумовленої поведінки (готовності до служіння людям і Батьківщині, проявів духовної розсудливості, милосердя, доброї волі). Отже, основною метою виховання є пробудження в дитини бажання бути моральною. Враховуючи те, що дитина завжди знаходиться перед вибором, то вся сутність виховання полягає у тому, щоб людина від природи водночас і зла, і добра, розвинула б в собі прихильність до Добра, потребу йти дорогою доброти, робила щоденний вибір на користь саме Добра.

Проаналізувавши педагогічну спадщину В. О. Сухомлинського, розкриваємо розуміння вченим педагогіки добра. Вчитель рекомендує вихователям, педагогам, батькам бути прикладом для дітей, робити добро і спрямовувати дітей на такі прояви добра, як чемність, милосердя, співчуття, поступливість, добродіяння. Вважаю, що дороговказом до сходження дитини сходинками добра можуть стати такі слова В. Сухомлинського:«Моя влада над дитиною – це здатність дитини реагувати на моє слово, яке може бути теплим і ніжним, ласкавим і тривожним, суворим і вимогливим, – і завжди мусить бути правдивим і доброзичливим… Я твердо вірю в те, що виховати дитину можна насамперед ласкою, довірою, добром». Рівень морального виховання особистості, як відомо, залежить від багатьох факторів, але суттєве значення має воля людини та її бажання стати кращою, несхожою на всіх. Існує багато різних шляхів реалізації та здійснення морального виховання. До них відносять: зразок батьків, дошкільні заклади, школа, позашкільні заклади, самовиховання, вплив навколишнього середовища тощо. Але першочергову роль з наведених прикладів відіграють, по-перше, сім’я, а по-друге, – школа та позашкільні заклади.

На виховання кращих людських якостей наголошує і чинна Програма з української літератури. Сьогодні, як ніколи, перед нами, педагогами, стоїть важливе завдання: виховувати у школярів доброту і любов до людини. Для цього ми повинні в системі навчально-виховної роботи сповна використовувати той багатющий матеріал, який несе в собі мистецтво слова. Саме українська література і є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління. Все частіше у засобах масової інформації зустрічаємо жахливі картинки дитячої жорстокості, а чи здригаємось від почутої лайки. Чому? Чому у ХХІ столітті з його надсучасними технологіями так катастрофічно не вистачає духовності, гуманізму? Відповідь може бути різною, але для кожного учителя-філолога зрозуміло, що найефективнішим чинником, що формує духовний світ дитини, є читання художньої літератури. Саме через розвиток інтересу до читання найкращих літературних творів відбувається формування особистості. «Певно, ніхто з нас не заперечуватиме, як важливо зараз, у добу панування прагматизму, цинізму, бездуховності, піднести загальний рівень освіченості, загальної культури українського суспільства, утвердити культ високої духовності і моральності,» – зазначає Раїса Мовчан у статті «Прочитати класику по-сучасному». Тобто, вивчення літератури в загальноосвітній школі мусить розвивати здатність учня утвердитися як особистість, розв’язувати проблеми, розвивати комунікативні якості, формувати світоглядні та загальнолюдські цінності. Адже українська література, як і культура загалом, формувалася протягом багатьох віків і відбиває моральні засади свого народу, утверджує категорії істини, краси, добра. На уроці літератури перед учителем стоїть важливе завдання не тільки навчити спілкуватися рідною мовою, а й донести кожне слово до душі, щоб спонукало воно дитину до праці, моральних вчинків. Кожен урок повинен виховувати, тобто нести ті цінності, які закладені у творах українських письменників, у культурі нашого народу, у любові до рідного краю. Тому, ідучи на урок, потрібно ставити перед собою мету: відновити національну гідність і високу моральність народу. Така мета вимагає нестандартного підходу до проведення уроків літератури. Урок, на мою думку, має бути особистісно зорієнтованим, давати можливість кожній дитині самій пізнавати світ, розкрити свій творчий потенціал, розумові здібності, духовні можливості.

Всім відомий вислів, що найкраще виховує людину життя. Літературні твори – то і є життя. На їх основі можна успішно реалізувати проблемну тему.

Звісно, що кожний урок – це урок виховання патріотизму, людяності, доброзичливості, милосердя, любові до батьків, родини, але особливо хочеться виділити ті твори ( для учнів середньої ланки), в яких найбільше розкрита проблема виховання загальнолюдських цінностей (В. Винниченко «Федько-халамидник» — виховує усвідомлення найважливіших цінностей моралі та етики, прагнення до добра й справедливості, чесності та порядності; С. Черкасенко «Маленький горбань» — виховання кращих рис людини – милосердя, людяності, доброти, співчутливості; Г. Тютюнник «Климко» - виховання гуманних якостей людини – чуйність, турботу про ближнього, здатність співпереживати та йти на самопожертву; С.Чернілецький «Теплота родинного інтиму» — виховання любові до рідного дому, батьків, почуття відповідальності за них тощо).

Урок на тему «Спиридон Черкасенко «Маленький горбань» якнайбільше розкриває проблему доброти, чуйності, внутрішньої краси людини. Цей урок бажано провести напередодні 3 грудня — Міжнародного дня інвалідів. Мета цього уроку: розвивати вміння висловлювати власні міркування про красу зовнішню і красулюдської душі (внутрішню), прищеплювати риси доброти, чуйності, поваги до дорослих. У кінці уроку я використовую метод «Незакінчене речення» - продовжити речення «Якби моїм другом був Павлик, то я б…

У повісті «Климко» Г. Тютюнник показав головного героя, здатного заради дорогих йому людей іти на самопожертву. Учням пропоную написати листа до Климка, у якому вони висловили б своє ставлення до нього та скласти власну версію кінця твору. Значним виховним моментом на уроці є показ мультимедійної презентації «Діти війни». Наприкінці заняття діти дають відповідь на проблемне питання «Чому дитина, позбавлена в житті всього, поспішає творити добро?» Учні підходять до висновку: людина повинна пам’ятати про свою сутність, про цінності, котрі допоможуть здолати важкі випробування.

Серед запропонованих для вивчення творів у 5-8 класах хочеться звернути увагу на невеличке за розміром оповідання сучасної письменниці Любові Пономаренко «Гер переможений», що вивчається у 7 класі. Лаконічна, точна, образна мова оповідання викликає в уяві живі та переконливі образи, характери персонажів. При вдумливому аналізі художніх деталей оповідання для семикласників є можливість пізнати основні моральні цінності суспільства: людське життя як найвища цінність; добро та милосердя, нарешті, – працелюбство. Тому перше питання до семикласників таке:

– А чи слід було носити їжу та одяг ворогам? Адже це через них жінки стали вдовами, а діти – сиротами. Кожен із семикласників висловлював власні міркування але разом зробили висновок: добро та милосердя повинно перемагати бажання помсти. Бо зло роз’їдає душу, нищить її, як іржа залізо. Війна – це зло. І те, що наші жінки, переживши страшні втрати, зуміли зберегти почуття жалю, лиш підносить їх, возвеличує над світом суєти.

Далі цікаво дізнатись про внутрішній світ ворогів-завойовників:

– Про які вміння полонених німців ви дізнались?

– Чому полонені зводили квартал «з любов’ю і розпачем»?

– Чи хотіли б ви жити у будинку, збудованому Фрідріхом?

– Які міркування викликає у вас фраза: «минуло півстоліття – за цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога…»?

Підсумком цих міркувань є роздуми семикласників про працелюбність як важливий показник моральності людини.

Наступна тема для обговорення – дитяча жорстокість.

– Чому діти любили ціляти у Фрідріха грудками?

– Чому весь час руйнували дбайливо доглянуту грядку з посіяними нагідками?

– Чи можна знущатись із беззбройних, переможених?

Уже в 5 класі вчу дітей складати опорну таблицю. Наприклад, складання опорної таблиці «Життєві цінності дітей і дорослих у оповіданні Г.Тютюнника «Дивак»: «Світ Олеся», «Світ дорослих» Після складання таблиці пропоную форму роботи «Займи позицію»:

А) Хотів би потоваришувати з Олесем.

Б) Не хотів би дружити з Олесем.

В) Мені байдуже.

Працюючи над повістю Б. Харчука «Планетник», проводжу бесіду:

- Які істини відкрив дід Капуш юнакові? (учні виписують цитати)

- Небо і земля не добрі і не злі. Вони – досконалі.

- - Б’є грім, молотить град, а ти плекай свій нарцис, не забувай, чий то син.

- Кожна людина з кореня добра і зла.

- Матері не вибирають.

- Шукай пізнання у трьох коренях – у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і в самому собі, у своїй душі.

Така робота на уроці вчить дітей моральним принципам, виробляє життєві компетентності.

Розглядаючи твори Івана Франка, Тараса Шевченка про далеке минуле України, пропоную виписувати цитати до теми „Моральні цінності наших предків”.

Рішуче відстоював ідеї гуманізму, народності, добра Г. Сковорода. Формування справжньої людини – найвищий ідеал Г.С. Сковороди. У свідомість учнів він вкладав свою «філософію серця». Вищою мірою Любові (добра, справжності, краси) є духовна особистість. Учителі літератури намагаються довести учням, що пізнати себе людині потрібно для того, щоб виявити свої здібності, закладені природою, усвідомити власні фізичні і розумові можливості. Однією з умов усезагального щастя філософ вважав доброзичливе ставлення людини до людини, працьовитість, взаємоповагу, вірність у дружбі. Після вивчення творчості Г. Сковороди пропоную написати міні-твір на тему «В чому суть життя? Для чого ми живемо?»

Урок у 9 класі, коли вивчається Біблія, починаю так: «Релігійні заповіді привчають людей до вироблення і прийняття загальнолюдських цінностей і правил співжиття. Сьогодні Біблія і донині звучить Доброю Новиною, сповіщаючи нам: зло і гріх – це смерть, добро і любов – це вічне життя. Як ви думаєте, що дає сучасникам читання Біблії?» Учні доходять до висновку, що вона дає добрі знання заповідей, в яких розкриваються загальнолюдські цінності. На цей урок обов’язково запрошую священнослужителя.

Під час вивчення п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» мною проводиться урок-диспут «Відкриті душі для добра». На уроці розглядаються проблеми духовності людини, доброти, чесності, вірності в коханні. Я намагалася вміло підбирати питання, які заохочували до диспуту всіх учнів класу: «Як би ви повелися, якщо опинились на місці Наталки ? У чому полягає моральна краса головної героїні? Мій ідеал дівчини або хлопця.»

У наш час відродження духовності особистості покладається на усну народну творчість, у якому є чіткий приклад тому, як потрібно виховувати підростаюче покоління. Фольклор – енциклопедія моральних цінностей, духовна заповідь народу майбутньому поколінню. Вважаю, що повага до минувшини, збереження національних традицій, звичаїв і є першоосновою патріотичного виховання. Під час вивчення теми використовую різні форми (урок – подорож, урок - гра, урок свято) та методи: незакінчене речення, сенкан, метод «Прес», гронування, асоціативний кущ, застосування ІКТ. Такі уроки розвивають в учнів емоційну культуру, виробляються моральні принципи. Докладаю зусиль, щоб кожен урок був звернений до душі учня, насичений матеріалом, що викликає роздуми про життя, про духовний світ людини, про загальнолюдські цінності.

Людина починає життя з родини, із батьківської хати. У своїй педагогічній роботі звертаю увагу на родинне виховання. Цій проблемі присвячені уроки позакласного читання: «Місце людини в родині та суспільстві» (за оповіданням Олени Пчілки «Сосонка», 5 клас); «Любов матері до сина й нечемне ставлення сина до матері» ( за поезією Д. Павличка «Пішачок», 6 клас); « Причини морального падіння підлітка ( за оповіданням А. Дімарова «Банани» зі збірки «Містечкові історії», для старшокласників). Продумуючи кожен свій крок, надаю перевагу таким формам роботи, котрі сприяли б виробленню в учнів психологічних установок на самовдосконалення, націлювали б їх на високі моральні цінності, відповідальне ставлення до життя.

Викликати більше зацікавлення художнім твором допомагають творчі завдання: продовжити художній твір, доповнити сюжет твору, написати лист герою твору, як би я себе поводив, якби головний герой був моїм другом, запрошення героя твору на урок. Такі завдання дають можливість побачити, чим живуть мої учні, про що мріють, що цінують у житті, яким моральним цінностям надають перевагу.

На прикладах літературних творів учні мають зосередитись на моральних акцентах, на проблемі вибору своєї життєвої й моральної поведінки. Завдання педагога полягає у розвитку та вдосконаленні умінь учнів спостерігати, аналізувати, робити висновки, викликати бажання відповідати загальнолюдським ідеалам. Практика засвідчує, що найбільш успішно загальнолюдські цінності засвоюються у єдності з національною культурою. Наприклад, пізнання перлин національного мистецтва допомагає глибше зрозуміти пісенні, музичні, танцювальні жанри народів світу. Національний фольклор, у якому, як у дзеркалі, відображено культурно-історичний, мистецький шлях народу (думи, пісні, скоромовки, прислів'я, приказки тощо) допомагає збагнути менталітет народу, його неповторність.

Значне місце у формуванні духовності людини, її культури посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно закладені норми стосунків у сім'ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі і т. д. Зміст родинно-побутової культури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії родоводу, забезпечує духовну єдність поколінь, неперервність минулого, сучасного і майбутнього нації, суспільства загалом. Духовність особистості означає її інтелектуальний розвиток, що здійснюється як у процесі взаємодії людини з суспільством, природою, так і шляхом цілеспрямованої навчально-виховної роботи за умови нерозривної єдності національних і загальнолюдських надбань науково-професійної думки.

Особлива роль у формуванні загальнолюдських норм моралі відводиться національним релігійним традиціям. Національна школа мусить бути відкритою до релігії і церкви і тісно співпрацювати з ними з метою найшвидшого повернення фундаментальних загальнолюдських вартостей, моральності. Вироблення у школяра свідомого й позитивного ставлення до моральних норм і до їх дотримання відбувається в спілкуванні з дорослими, а в школі, у першу чергу, - з учителями. Оскільки провідним класичним інструментом будь-якої педагогічної технології є методи здійснення навчально-виховної роботи по формуванню особистості учня шкільного віку, то найбільш ефективними серед них я вважаю: Метод репродуктивного пояснення (бесіда, роз’яснювання, научування). Метод привчання і вправлянь (доручення, чергування, показ і вправи). Метод створення педагогічних ситуацій (ситуації співпереживання, морального вибору, моральної творчості). Метод стимулювання моральної поведінки (заохочення, похвала, оцінка, нагорода та ін..) Отже, учитель літератури мусить на своїх уроках формувати самостійне, критичне, творче мислення учня через аналіз художнього твору чи дискусійне обговорення найважливіших проблем, висвітлених у художньому творі. А методи реалізації цих завдань у кожного учителя власні. Вони залежать як від матеріалу, який вивчається, так і уподобань і можливостей учителя. Головною і незамінною умовою є створення атмосфери любові до предмета, бажання до постійного самовдосконалення. У процесі вивчення української літератури я створюю певні психологічні передумови, що виявляються у здатності учня заглиблюватися в себе, подумки ставити себе на місце літературного героя, аналізувати і пояснювати поведінку в різних конфліктних ситуаціях, створювати відносно стійкий образ «Я». Саме література як вид мистецтва підсилює моральні переживання, вона є важливим фактором формування моральної культури учня. На основі власного педагогічного досвіду я вважаю, що позитивними умовами виховання особистості є:

- застосування різних видів нетрадиційних форм вивчення української літератури (дискусій, диспутів, усних журналів, конференцій, колективних творчих справ, конкурсів, вікторин).

- залучення учнів до ситуації самостійного вибору загальнолюдських моральних цінностей у процесі навчання (застосування елементів літературного пошуку, створення проблемних ситуацій у процесі навчання).

- використання народознавчого матеріалу, забезпечення єдності національних і загальнолюдських моральних цінностей, посиленням морально - естетичних функцій слова.

Що стосується методів формування загальнолюдських моральних цінностей, то на уроках я використовую:

- метод активного навчання,шо сприяє розвитку навичок критичного мислення й аналізу, спричиняє зміну усталених загальнолюдських цінностей;

- метод бесіди, що зачіпає почуття учнів, сприяє формуванню чітких моральних переконань, які потім стануть мотивами їхньої поведінки;

- метод сугестії, при якому виявляється вплив загальної думки, поглядів почуттів, виражених у традиціях народної моралі.

Українська література дає багато прикладів справжньої дружби, кохання, які окрилюють учнівську молодь, збагачують життя юнаків і дівчат, облагороджують їхню поведінку.

«Приміряння» до образів літературних героїв розкриває погляди учнів на моральні якості персонажів, бажання в чомусь досягти їх рівня. Виходячи з цього, я неодноразово переконувалася, що саме спільний підхід до засвоєння моральних якостей має непересічне значення у формуванні загальнолюдських цінностей. Формування моральної самостійності здійснюється на всіх ступенях навчання. Необхідною умовою успішного формування загальнолюдських моральних цінностей учнів є єдність навчального процесу та позакласної роботи. Через зміст навчальних дисциплін реалізуються різні напрямки виховання, що сприяє формуванню та засвоєнню найважливіших загальнолюдських моральних цінностей. Я вважаю, краще дитина менше орієнтуватиметься у тонкощах правопису, стилістики, помилятиметься у визначенні літературних термінів, але навчиться розпізнавати добро і зло. Значно важливішими є світогляд на спрямованість дитини, повнота і багатство її внутрішнього світу, рівень моральності.

Висновки. Отже, виходячи із власного досвіду, і з особистої точки зору як людини, і з опрацьованого матеріалу за темою «Виховання загальнолюдських моральних цінностей на уроках української літератури», я вкотре переконалася, що художня література завжди була й залишається чимось більшим, ніж просто література. У народній казці, пісні, думі, поезії, драмі, романі чи повісті живуть реальні люди. І поринаючи у світ, сформований задумам митця, учні проходять разом з літературними героями їхніми непростими шляхами, відчувають усю складність життєвих перепетій, вчаться, як треба і як не треба чинити, щоб завжди залишатися людиною серед людей.

То ж потрібно завжди пам’ятати, що доброта – ознака сили, а не слабкості. І нехай завжди супроводжують усіх нас слова геніального поета Т.Г. Шевченка: «Раз добром нагріте серце – вік не охолоне».

Список використаних джерел та літератури

1. Закон України "Про загальну середню освіту" : за станом на 13 травня 1999 року / Законодавство про освіту.– К. : Парламентське видавництво, 2002. – 159 с.

2. Ващенко Т. Г. Діагностика моральних цінностей особистості школярів / Т. Г. Ващенко // Рідна школа. –1996. – № 2. – С. 24–25.

3. . Дем’янюк Т. Д. Духовно-моральне виховання особистості : інноваційний підхід : [навчально-метод.посібник] / [Дем’янюк Т. Д., Бех І. Д., Байрамова М. Г., Мельничук Л. С.] // Інститут інноваційних технологій і змісту освіти ; Рівненський держ. гуманітарний ун-т. – К. : Волинські обереги, 2007. – 316 c.

4. Почтовюк С. І. Формування загальнолюдських моральних цінностей молодших школярів як основа духовного виховання. // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 3 (75). Педагогічні науки.–1996. – С. 88–90.

5. Провідні напрямки формування духовності учнів на уроках української літератури // Громадянське виховання молоді засоби мови та літератури / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції(4-5 лютого 2003 року) / Гол. Ред.. док. іст.н., член-кор. АПН України Пащенко В.О. та ін. - Полтава, 2003. - СІ77-182. -380с.

6. Мовчан Р.В. Прочитати класику по-сучасному // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах . – 07/2004 . – N 4 . – С.52-61.

7. Скуратівський В. Т. Поствіт / Скуратівський В.Т. К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь» 1998. – 172 с.